Жертви російського удару по Київщині зросли до п’яти осіб
Суспільство
Кількість загиблих внаслідок нічного масованого удару росії по Київщині зросла до п’яти осіб, повідомив голова обласної військової адміністрації Микола Калашник.
«У Броварах підтвердилася смерть чоловіка 1970 року народження. Це вже четверта жертва цієї атаки в місті. Ще одну людину ворог убив у Вишгородському районі», – написав він у телеграмі.
Раніше місцева влада повідомляла, що через атаку росії загинули четверо людей, а 15 осіб отримали поранення. За даними ОВА, найбільше пошкоджень зазнали Обухівський та Броварський райони.
У ніч проти 14 березня сили росії завдали комбінованого удару безпілотниками та ракетами різних типів. Як зазначили Повітряні сили ЗСУ, ворог застосував 430 ударних БпЛА та 68 ракет, основним напрямком удару стала Київщина.
Російські військові регулярно атакують українські міста та цивільну інфраструктуру з використанням різних видів озброєння, зокрема ударних БпЛА, ракет, КАБів та РСЗВ.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини російської федерації, підкреслюючи, що вони мають цілеспрямований характер.
Обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я, які мають на меті позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших життєвих умов, вважаються Під час широкомасштабної війни росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники. А саме:
оголошення намірів про знищення українців: представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
публічні заклики до знищення українців;
цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;
переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, вбиваючи цивільне населення та руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.
